«Його життя назавжди лишиться прикладом для всіх тих, кого глибоко хвилюють права українського народу» ⁃ Президент США Рональд Рейган.
Нова пісня від DNK RomaNa «Мить» присвячена незламному сину України Валерію Марченко. В цьому році йому мало б виповнитися 75 років.
«Мить минає? Ну нехай минає!
На те й хвилина, щоб минати.
Моя і – нічия. Зникає,
Неначе хмар гінкі фрегати.
І хоч усе на світі тлінне,
І в часу пам’ять непочата, –
довіку будуть в плечах плинних
купатись зорі і дівчата». (Перекладено Валерієм Марченком під час першого арешту. Вірш польського поета Леопольда Стаффа)
«Мить» — це перша пісня в нашій творчості, поштовхом до написання якої була трагічна біографія українського дисидента, перекладача, літературознавця Валерія Марченка, який був закатований КДБ, але не зрадив ні рідну країну, ні рідну мову, за яку боровся, був засуджений та помер у тюремній лікарі 5 жовтня 1984 року у віці 37 років. Знайомлячись з роботами Марченко, я натрапив на один із його перекладів на українську мову. Це була поезія польського поета Леопольда Стаффа «Мить минає…» одразу виникла ідея пісні присвяченої пам’яті Валерія» — каже автор пісні Роман Янчук.
Пісня вже доступна на всіх стрімінгових платформах.
______________________________________________________________________________
ДОВІДКА: Дисидент-правозахисник, перекладач, філолог, літературознавець, борець за Вільну Україну та за Рідну мову.
Активно займався правозахисною діяльністю, розсилав листи-протести із засудженням існуючої тоталітарної системи. Рішуче виступив проти інструкції Міністерства освіти УРСР «Про посилення вивчення російської мови у школах України»
Він був неодноразово засуджений у СРСР. Валерій відстоював думку, що радянський режим цілеспрямовано не давав українській літературі, мистецтву, кіно розвиватись і робити якісний продукт.
Зокрема, його обурювало те, що оригінали фільмів були російськими, російських копій було значно більше, до того ж, український дубляж був поганої якості, де українська мова «звучить неприродно, фальшиво».
У колонії Валерій Марченко не переходив на російську навіть зі своїми російськомовними співкамерниками, дехто з них це поважав, хоча й не переходив на українську.
25 червня 1973 заарештований співробітниками КДБ. За вироком Київського обласного суду від 27 грудня 1973 року за «Наклепницькі вигадки, які ганьблять радянський суспільний лад… за поширення документів націоналістичного змісту, в яких зводиться злісний наклеп на радянську дійсність, національну політику КПРС…», засуджений до 6 років позбавлення волі в колонії суворого режиму і 2-х років заслання.
21 жовтня 1983 вже важко хворого Валерія Марченка заарештовують вдруге і 13-14 березня 1984 року судять. Винним себе В. Марченко не визнав. Його визнали особливо небезпечним рецидивістом та засудили до 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання.
Помер у тюремній лікарні і 5 жовтня 1984 року. Йому було 37 років.
Про свою боротьбу Валерій Марченко якось сказав: “Виступивши проти цілої імперії брехні, я мав одну підпору-свідомість, що ярмо — нестерпне”. На смерть дисидента зреагували Папа Римський Іван Павло ІІ та президент США Рональд Рейган. Міжнародний тиск був такий, що матері вдалося забрати тіло сина, попри правила репресивної системи СРСР.