Протезування військових в Україні 2023: історії героїв та підтримка побратима
“Перебуваючи на лікуванні у США, я познайомився з американськими військовими, що вже пройшли протезування. Своїм прикладом вони переконали мене, повноцінне життя без милиць — можливе!”. Вражаючі історії бійців, які не лише вижили після страшних поранень та втрати кінцівок, але й змогли повернутися до повноцінного життя, отримавши протез. Власним прикладом військові демонструють підтримку свого колеги, який потребує реабілітації та протезування.
Кількість ампутацій серед населення України збільшується з плином війни — як серед військових, так і цивільних громадян. Адже російські окупанти ведуть цинічну війну не лише на полі бою, а й проти мирного населення, здійснюючи ракетні обстріли цивільних об’єктів та заміновуючи території під час відступу.
У своєму інтерв’ю Міністерка соціальної політики Оксана Жолнович розповіла, що за рік війни було зафіксовано близько 12 000 звернень громадян із запитом на протезування. Ця статистика не дуже змінилася в останні кілька місяців, адже хтось виїхав за кордон, а багато хто просто морально не готовий до встановлення протеза. Пані Жолнович також зазначила, що нині в Україні працює близько 50 протезних підприємств, що дають змогу повністю забезпечувати людей з ампутованими кінцівками технічними засобами реабілітації та протезування відповідно до їхніх потреб.
У залежності від того, на якому етапі реабілітації знаходиться пацієнт, йому можуть бути запропоновані такі види протезів:
- післяопераційний;
- початковий — коли загоїлась рана та спав набряк;
- підготовчий — аби звикнути до життя з протезом та випробувати його під час виконання рутинних справ;
- повний протез — найбільш дороговартісний протез, якого найчастіше потребують люди з ампутаціями.
Якщо ми говоримо про наших захисників, то частіше за все вони отримують екстрені ампутації прямо у військовому шпиталі, потім їх транспортують на лікування до іншого медичного закладу, а до протезів справа доходить вже коли загоїлась кукса. Тому під протезуванням для військових, здебільшого мається на увазі протез для довгострокового використання. Для його виготовлення потрібно зробити індивідуальні комп’ютерні заміри та підготувати гіпсовий зліпок.
Вартість протеза для учасників бойових дій втричі вища, ніж для цивільних. Це пов’язано зі складними ампутаціями кінцівок, які вони отримують внаслідок вогнепальних поранень та мінних вибухів. Високофункціональний протез ноги, який дозволяє бігати, присідати, підійматися по сходах може коштувати близько 200 тисяч гривень і більше, як стверджують фахівці.
Згідно з постановою КМ України від 5 квітня 2012 року № 321, усі громадяни України, що мають інвалідність, спричинену ампутацією нижньої або верхньої кінцівки, мають право на протезування за державний кошт.
Для цього треба подати до ЦНАПу або управління соцзахисту наступний пакет документів:
- паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України;
- ідентифікаційний номер;
- висновок медико-соціальної експертизи;
- індивідуальну програму реабілітації;
- посвідчення, яке підтверджує право особи на пільги.
Далі від Фонду соціального захисту інвалідів вам має надійти повідомлення про прийняте рішення та сформоване електронне направлення, з яким ви можете самостійно вибрати компанію виробника протеза, з яким хотіли б співпрацювати.
Галузь надання протезно-ортопедичних послуг в Україні стрімко розвивається у напрямку, що тяжіє до міжнародного рівня. Але протезування таких складних випадків ампутацій як вище колінного суглоба чи вище ліктя, які здебільшого трапляються у військових, все ще потребують досвіду західних спеціалістів.
На щастя в Україні діє низка благодійних ініціатив, започаткованих неприбутковими організаціями та соціально відповідальними бізнесами, які мають налагоджені зв’язки з провідними клініками по всьому світу та можуть відправляти військових на протезування за кордон. Завдяки цим програмам, що фінансуються коштом небайдужих українців та донорів з-за кордону, ще більше наших захисників отримують шанс на повноцінне життя з протезом, а з ним і віру у майбутнє.
Одна з таких ініціатив — “Протезування українських військових 2023”, започаткована Благодійною Організацією “БФ “Майбутнє для України” (Future for Ukraine), яка допомагає українським військовим отримувати якісні протези та проходити реабілітаційний процес у провідній медичній клініці Medical center Orthotics and Prosthetics (MCOP).
У рамках ініціативи вже вісім українських військових отримали якісне протезування та пройшли шлях реабілітації за кордоном. Дехто з хлопців навіть повернувся до лав ЗСУ, аби й далі боротися за свободу та цілісність України! Але на меті в організаторів ініціативи — забезпечення якісними протезами якомога більшої кількості українських військових. Зокрема, найближчим часом, на протезування та реабілітацію вже готується відправитися ще один український воїн — Вадим Міщук.
33-річний мешканець міста Сквира, що на Київщині, Вадим Міщук ще з 2016 року вступив до лав ЗСУ, а саме до 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Уже у 2017 році чоловіка було нагороджено орденом “За мужність” Президентом України. Тоді герой разом із побратимами відстояли місто Авдіївку на Донеччині.
У 2021 році у Вадима закінчився контракт і він повернувся додому, де на нього чекали дружина та синочок Макар. Але сповна насолодитися сімейним життям чоловік не встиг, адже з початком повномасштабного вторгнення російської армії на території України Вадим повернувся до лав ЗСУ, щоб захищати рідну землю від загарбників.
Випадок героя є дуже складним, адже у нього не просто ампутована ліва нога та немає кульшового суглоба, а й фактично відсутня частина сідничних м’язів і наявна постійна колостома. Впоратися з такою важкою ампутацією в Україні неможливо, адже у нас відсутнє спеціальне обладнання для створення протеза такого рівня.
Почувши історію Вадима, деякі з військових, які вже пройшли процес протезування, отримали якісні протези та успішно пройшли реабілітацію, за ініціативою фонду Future for Ukraine, захотіли власним прикладом підтримати Вадима на його шляху до отримання протеза.
Олександр Дробатюк, Олександр Чайка та Сергій Дудік у своїх інтерв’ю поділилися власними історіями, як отримали поранення, як почувалися на протезуванні за кордоном далеко від дому та що мотивує продовжувати повноцінне життя й надалі.
Від хореографа до героя: ділиться своєю історією Олександр Чайка
Олександра можна сплутати з голлівудським актором через його ідеальну поставу, підтягнуте тіло та широку усмішку. Такий блискучий вигляд чоловік має, адже багато років, до настання повномасштабного вторгнення росії в Україну, він займався акробатикою і танцями й навчав цього ремесла дітей.
24 лютого, як і більшість українців, Олександр був стривожений, одразу збагнув та повідомив дружині, що не зможе залишатися осторонь, коли проти його країни ведеться війна. Тому спортсмен взяв до рук зброю та став на захист України, приєднавшись до 24-ї механізованої бригади.
«Я вважаю обов’язком кожного громадянина стати на захист Батьківщини. До того ж я усвідомлював, що саме так я зможу бути корисним для своєї країни.» – коментує Олександр.
У лікарні, в якій перебував Олександр, лікарі давали досить невтішні прогнози. Оскільки, на той момент, вже почала розвиватися газова гангрена і деякі органи стали відмовляти, вони передбачали лише 20% того, що військовий виживе. Було прийнято рішення терміново провести ампутацію всієї ноги, покладаючись на те, що Олександр має сильне серце і воно витримає цю складну операцію.
Згодом Олександр став першим учасником ініціативи фонду з протезування та реабілітації військових за кордоном. Чоловік отримав якісне протезування, успішно пройшов весь процес реабілітації у клініці MCOP у США та вже повернувся до улюбленої справи життя — викладання хореографії та акробатики маленьким послідовникам.
“Я такий щасливий знову повернутися до викладання! Так, я боявся першого дня, як відреагують діти, чи не будуть вони лякатися протеза, як піде навчальний процес, як вони будуть реагувати на все це… Але все пройшло чудово! Великі молодці батьки, вони зробили важливу роботу – підготували малечу перед заняттями.” – ділиться своїми почуттями Олександр.
На прикладі власної історії Олександр хоче довести суспільству та підтримати військових, які отримали складні травми на полі бою та зневірилися у майбутньому, що попри жахаючі прогнози треба вірити у себе та не здаватися.
“Пам’ятаю, як складно було прийняти «нову ногу», я навіть і не мріяв про те, що колись зможу повернутись до активного життя, зокрема до викладання акробатики. Тому вважаю своїм обов’язком підтримувати інших бійців своїм власним прикладом, бо ми пройшли через одне пекло заради спільної мети — звільнити рідні землі від окупантів.” — розповідає військовий Олександр.
Відважна історія Олександра Дробатюка зворушує та дивує
До повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр, мешканець Одещини, був менеджером із доставки автомобілів з Америки та Європи. Він готувався до поїздки з друзями за кордон, де мріяв відсвяткувати свій день народження. Але зненацька вторгнення ворога 24 лютого змінило його плани на майбутнє. Тоді чоловік відважно прийняв рішення – допомагати країні. Так, спочатку Олександр став займатися волонтерською діяльністю, де, заручившись підтримкою друзів, хлопці збирали пісок на пляжах, виготовляли коктейлі молотова, допомагали патрульним поліції. А згодом Олександр потрапив до територіальної оборони Одещини, яка пізніше сформувалася у 126 бригаду ТРО, у якій чоловік служив піхотинцем-кулеметником.
“Мета нашого вступу до тероборони — це захист рідного міста. Потім, коли ми зрозуміли, що йому вже нічого не загрожує, ми усвідомили, що треба йти далі, допомогти хлопцям.” — зазначає військовий Олександр.
Зі слів Олександра, чоловік вмотивований повернутися до звичайного повноцінного життя без милиць. Перебуваючи у США та познайомившись з американськими військовими, спортсменами та просто цивільними, які пройшли протезування, Олександр переконався у тому, що це більше ніж можливо.
Також Олександр ділиться, що мріє, щоб й інші, хто втратив віру в повноцінне життя після ампутації, не втрачали своєї можливості продовжувати жити далі й радіти життю.
Після того, як побратими врятували мене від смерті, я збагнув, що ось він — мій другий шанс на життя, я мушу використати його на повну, хай там що. І для мене підтримати Вадима — справа честі, прекрасна можливість довести, що протезування — не вирок, а спосіб повернутись до повноцінного життя.” — розповідає військовий Олександр.
Справа честі та мрії мужнього військового Сергія Дудіка
Ще з 2014 року Сергій вступив до лав ЗСУ та став боронити Україну. Військовий, як майстер полігону, здебільшого працював на пилорамі. Про те, що розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій дізнався від свого командира під час шикування у військовій частині 14-ї ОМБР, яка на той момент базувалася у Волинській області. Хлопців сповістили та віддали команду: “Хлопці, готуймося!”. Чоловік відчув тривогу, але був готовий до будь-яких наказів. Адже Сергій понад усе мріє повернути цілісність територій Батьківщини та Крим, на захисті якого він мужньо стояв від початку війни, яку розв’язала росія проти України ще у 2014 році.
“Ще я служив у Криму, в Євпаторії. Мені було шкода віддавати Крим. Але я вірю, що Збройним Силам України вдасться повернути всі наші території. Можливо не у 2023 році, це буде затяжна робота, але ми впораємося. До того ж Євпаторія мені частково рідна, я там залишив пів року своєї молодості. І мені б хотілося приїхати туди знову, щоб пройтися тими рідними мені стежками.” — ділиться військовий Сергій.
Сергій отримав протез руки та успішно опановує його у повсякденному житті. Складна травма, яку захисник отримав під час бойових дій, не загасила його патріотичний дух — навпаки він мріє якомога швидше повернутися у стрій та продовжувати боротися з ворогами.
“Я вже знаю, що я буду робити. Зараз воєнний стан, а мені на групі можна буде далі продовжувати військову службу… Хочеться ж, щоб перемога настала швидше. Я — людина військово-досвідчена, ще стану там у пригоді. І буде для хлопців мотивація, що хоч і втратив руку на війні, та вогонь у душі не згас — вистачить ще дати відсіч ворогу”, — сміється Сергій.
До повномасштабної війни кожний мав абсолютно різні життя, захоплення та плани на майбутнє. Але 24 лютого війна внесла незмінні корективи у долі цих військових. Кожна з історій зворушує, дивує та заряджає на перемогу. Хлопців не зламала ні війна, ні ампутовані кінцівки. Вони мужньо стояли у бою за Батьківщину, з хоробрістю та рішучістю пройшли шлях до отримання протеза, а тепер мають на меті привернути увагу суспільства до теми протезування та інтеграції військових у звичне життя. А також, переконати бійця Вадима Міщука, який вже зовсім скоро відправиться на протезування та реабілітацію за кордон, що життя із протезом — це більше ніж реальність.
