Пісня має певний філософський контекст: ця композиція про те, як людина бореться із собою, шукає кольорові мрії на своєму шляху, долає перешкоди і намагається зі всіх сил триматись за життя.
«Там, де ти шукаєш сни, на краю гори» — метафора, яка окреслює людину, що майже втратила надію та жагу до життя і єдиним місцем порятунку є «край її світу», у її думках, де вона подумками-руками хоче огорнути небо, щоб воно її звільнило і дало наснагу.
«Я вже в тобі, я крапля, я вода, між нами починається нове життя» —
Пройшовши боротьбу внутрішнього світу, людина починає робити кроки на зустріч з справжнім Я: «між нами починається нове життя» — як сприйняття себе і злиття старої версії з новим вдосконаленим образом.
«Люблю весняні твої ніжні грози, сумуючи дощем»
Ніжні грози як образ весни, початок нового та прекрасного, як кольорові сни та мрії.
Але завжди стає сумно, коли все задумане, всі мрії, не встигли здійснитись, зруйнувались під впливом чогось, а весна пройшла і разом з нею сподівання.
«Полетіти до небес, в кольорові сни.
Під зливою сердець знайду твоє»
Попри перешкоди та втому, людина все рівно продовжує боротьбу за своє життя, за свої мрії. Злива сердець — як ряд випробувань, як постійний пошук, але крізь всі труднощі людина змогла знайти світло у коханій людині («знайду твоє»). І те серце приносить лише силу.
«Вмить стало тихо, це гроза пішла, так граціозно в темряві зника».
Кожна історія, кожен життєвий шлях чи певний його відрізок має свій кінець: стихає, зникає і розчинається у темряві.